Завданням судів касаційної інстанції є, у тому числі, забезпечення єдності судової практики.
Сьогодні ми доведемо до Вашого відома позицію Вищого господарського суду України у спорах, що виникають з корпоративних відносин.
Так, у 2016-2017 роках в судах господарської юрисдикції перебувала справа за позовом фізичної особи (яка була учасником товариства з обмеженою відповідальністю) до самого Товариства. Підставою для позову стало незаконне, на думку позивача, здійснене на загальних зборах учасників, виключення його зі складу учасників товариства з огляду на перешкоджання позивачем (учасником) діяльності товариства.
Позивач обґрунтовував свій позов тим, що на розгляд загальних зборів учасників не було у встановленому порядку винесено рішення про його виключення зі складу учасників, а під час проведення зборів не було встановлено фактів перешкоджання діяльності товариства у досягненні своїх цілей саме позивачем.
Суди першої та апеляційної у задоволенні позову відмовили, посилаючись на встановлені під час судового розгляду дійсні обставини справи.
У свою чергу, суд касаційної інстанції підтримав рішення судів нижчих ланок (з огляду на досліджені ними докази), та обґрунтував свою позицію посиланнями на такі норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини п’ятої статті 61 Закону України “Про господарські товариства” про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Відповідно до статей 58, 59 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом товариства з обмеженого відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства – загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-39гс14).
За змістом статті 100 Цивільного кодексу України, учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.
Відповідно до статті 64 Закону України “Про господарські товариства” учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Згідно зі статтею 59 Закону України “Про господарські товариства” при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
У пункті 4.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин” зазначено, що у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов’язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов’язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” також роз’яснено, що при вирішенні спорів, пов’язаних з виключенням учасника з товариства, необхідно дослідити всі обставини, пов’язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв’язку з діями (бездіяльністю учасника). Необхідно встановити причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.
Разом з тим, слід враховувати, що виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду.
Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” № 13 від 24.10.2008, при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону, зокрема, є прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України “Про господарські товариства”). Аналогічні положення містяться в пункті 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин”.
Застосовуючи наведені вище правові норми писаних законів у сукупності з правовими позиціями Верховного Суду України та поєднанням практики касаційної інстанції спеціалізованого суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про правомірну відмову судами першої і апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог, та стосовно обставин справи зазначив наступне.
Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про проведення спірних загальних зборів, ознайомлений з усіма питаннями порядку денного зборів, зокрема, з питання щодо виключення учасників з товариства, та, відповідно, мав можливість ознайомитися з документами та матеріалами, внесеними до порядку денного зборів, в яких наявна, в тому числі, і заява щодо виключення позивача зі складу учасників товариства, беручи до уваги, що сам позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що питання стосовно його виключення зі складу учасників ТОВ було включено на самих зборах, суди дійшли вірного висновку про непідтвердженість таких доводів позивача.
Підсумовуючи викладене, хочемо ще раз наголосити на необхідності додержання визначеної законом процедури упорядкування корпоративних відносин та вчинення юридично значущих дій в інтересах суб’єкта господарювання виключно за правилами, встановленими процесуальними нормами.
Якщо Вас зацікавили фактичні обставини справи, – пропонуємо ознайомитись з рішенням Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 918/136/16, текст якого розміщено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.