Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Якщо комісіонер визначив умови договору, а комітент вчинив правочин на більш вигідних умовах, то відповідно до ч.2 ст. 1014 Цивільного кодексу України вигода, яку отримав комісіонер, належить комітентові.
У даному положенні відсутня вказівка на те, що винагорода може належить комісіонеру, однак це не означає, що сторони не можуть визначити інший, ніж встановлено в законі, режим вигоди, яку отримав комісіонер. Виходячи із змісту п.3 ч.1 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Тому сторони за договором комісії можуть встановити, що вигода у разі її отримання буде належати не комітентові, а комісіонерові або їм обом у певних частинах.