Учасники навчально-виховного процесу (керівники, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, фахівці), які виконують виховну функцію, повинні бути людьми високих моральних переконань і бездоганної поведінки. Вчинення такими працівниками аморального проступку є підставою для розірвання трудового договору.
При цьому вчинення проступку, не сумісного з продовженням роботи, має бути підтверджено фактами. Та, перш ніж звільнити працівника, роботодавцю необхідно визначити, чи дійсно вчинок є аморальним, керуючись своїми внутрішніми уявленнями про правила і норми поведінки, так як визначення аморального проступку немає в жодному нормативно-правовому акті.
Згідно останньої судової практики, працівник може бути звільнений за аморальний проступок, вчинений як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаний з ними (вчинення відповідних дій в громадських місцях або в побуті). В цьому випадку роботодавцю так само, як і в разі вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, потрібно провести службове розслідування з метою підтвердження аморальної поведінки і об’єктивно оцінити не тільки тяжкість вчиненого проступку, а й його зв’язок з подальшою трудовою діяльністю.